Україно, моя люба,

Україно, моя люба,
Моє щастя, моя згуба!
Я кохаю до нестями
Вітер твій, як подих мами

І твої блакитні очі
І твою красу дівочу.
До побачення, єдина,
Моя люба, Україно!

Вірю я, що день настане
Проти ворога повстане
Кожен клаптик України
Зброю кинувши, покинуть,

Мов чорт ладану, навіки
За кордон втечуть каліки
У російській сарани,
У коров'ячим лайні.

Отзиветься грім луною
Стануть ворогу труною
Догораючі поліна,
А замість хрестів – каміння.

Кров запеклих ворогів
Допливе до берегів
Моря Чорного і згинуть
Москалів зігнуті спини,

Мов рабів, на полі бою,
Що зігнулися від болю.

 

Украинский

Оставить комментарий